Цієї весни Новий канал мріяв познайомити глядачів з українською гостинністю у різних куточках нашої держави в соціальному реаліті “Ревізори на порозі”. В ефір вийшло лише кілька випусків. Прем’єру інших програм довелося відкласти через повномасштабне вторгнення росії. Напад окупантів на Україну змусив багатьох залишити свої домівки та шукати прихистку на більш безпечних територіях.

А герої реаліті “Ревізори на порозі” вже вкотре продемонстрували свою гостинність, тепер не на камери. Як готельний бізнес допомагає переселенцям, Новому каналу розповіла ведуча “Ревізорів на порозі” Ганна Жижа.

Затишний захід

У перші тижні повномасштабного вторгнення в областях на заході України ніде було яблуку впасти. Такої кількості людей тут ще не бачили. Зняти номер чи знайти квартиру було місією підвищеної складності. Адже попит значно перевищував пропозицію. Нині багато людей повертаються додому, є вільні номери, а готелі й надалі готові приймати тих, хто вимушено залишив свої домівки

Наші герої йдуть назустріч вимушено переміщеним особам, – розповідає Ганна Жижа. – Якщо в людей немає можливості платити за проживання, в них ніхто не вимагає грошей. Їх просто селять. Власники десятку готелів, з якими я спілкуюся, зараз не мають прибутку. Добре, якщо працюють в нуль, але переважно в мінус. При цьому вони не припиняють допомагати.

Кожен готель надає спеціальні умови розміщення людей.

Усе обговорюється індивідуально, приміром, у львівському хостелі Dream Hostel тепер, коли потік бодай трохи зменшився, планують безоплатно поселяти дітей. Тобто, коли приїжджає родина з одним чи кількома дітьми до 12 років, ті будуть жити безкоштовно. У місті Ужгород сімейна садиба «Дача», яку ми ще не показували в ефірі, приймає переселенців з першого дня війни. Їх там годують і розселяють на дуже привабливих умовах – роблять значні знижки, – ділиться Ганна Жижа. – Власники тернопільського хостелу Tarnopil ще в перші дні війни орендували приміщення й відкрили тимчасовий прихисток для переселенців, де можна було зупинитися безкоштовно на три доби. Гостей там годували, вони могли перепочити та підготуватися до перетину кордону. Також власник Тарас Ковальчук із колегами допомагає із працевлаштуванням вимушених переселенців у свої заклади громадського харчування.

Гостинний центр

Центральні області України теж прийняли багато внутрішньо переміщених осіб, які продовжують прибувати.

У готелі Selena Family Resort, що на Черкащині, радо приймають переселенців із тваринами – котами, собаками. Беруть на проживання не подобово, а на кілька тижнів і довше. Про ціни домовляються індивідуально з кожним гостем, враховуючи його фінансові можливості, – розповідає ведуча «Ревізори на порозі». Вільні місця наразі в наявності. – На Полтавщині є величезний заміський комплекс «Мыс доброй надежды», який ми ще обов’язково покажемо в ефірі. Вони теж продовжують працювати. Дуже активно волонтерять. Приймають, годують, розселяють переселенців з Харківщини, Дніпропетровщини та загалом зі сходу України. Полтавська область зараз заповнена жителями сусідніх східних областей, особливо жінками з дітьми.

Рідне місто ведучої Ганни Жижі Кропивницький теж активно приймає українців, які тікають від війни.

Кропивницький зараз дуже потужний хаб для вимушених переселенців. Офіційно їх у місті 75 тисяч. І щодоби прибуває ще 2-3 тисячі. Але ж це лише офіційно. Їдуть з Харківщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя, Маріуполя. Зупиняються, живуть кілька днів, а потім прямують далі, на захід України. Знаю про плани побудови нового житла для переселенців. Наразі ж українців приймають і в квартирах, і в готелях, – ділиться ведуча. – Цікавий факт, наша героїня Катерина з міста Кропивницького, яка представляла готель «Государ», нині працює в іншому апарт-готелі. Це коли замість номерів – квартири, що здаються подобово. А там вирішили здавати апартаменти вимушено переміщеним особам не подобово, а помісячно. Звісно, готелю це не вигідно, і про прибуток немає й мови. Але людей приймають і розселяють.

Байдужих у сфері гостинності зараз немає.

Усі готелі на відносно спокійній території України, які ми знімали в реаліті, зараз перетворюються на хаби для вимушено переміщених осіб. Вони розміщують людей на кілька днів або й тижнів, щоб ті перевели подих, трошки оговталися від пережитого й намітили собі план дій, куди рухатися далі, – каже Ганна Жижа. Адже гостинність – це українська фірмова риса.

Слідкуйте за новинами в Telegram, Instagram та Facebook. Заглядайте на сторінку LeMonade у TikTok