У Києві відбувся п’ятий Bohemian Art Corner і друга колаборація з Kyivness. Цього разу експозицію на Bohemian Art Corner склали роботи української художниці Omnia Voivat, наповнені філософським сенсом, складною палітрою кольорів і біоморфних архітектурних форм.

LeMonade поговорив з Omnia Voivat про мистецтво, карантин та натхнення.

Скільки часу йде на одну роботу?

– Все залежить від самої роботи. Є такі, що тижні три малювала. Це роботи абстрактного періоду, після закінчення академії я відмовилась від натуралізму. Вічна тема архітектури і форми. Щоб зробити якусь роботу швидко, перед тим має бути напрацювання та досвід. Однак якість картини не залежить від часу. Є роботи до яких повертаюсь, я можу почати писати і відставити на рік. В такий момент немає страху щось зіпсувати, бо є паралельно інші напрацювання. Тоді я дивлюсь на роботу по-новому,  і це великий плюс для результату.

Як ви характеризуєте свої картини?

– Кожна робота — це космос, синтез біології та технологічних речей. Такі маленькі планети, як на цих малюнках, дають відчуття масштабу. В моєму розумінні ці форми рухливі, тут щось відбувається. Дуже цікавить холодна архітектура, архітектура конструктивізму, мінімалістичний простір. Також як джерело натхнення тут стала музика експерементального нойза — це звуки метро, намішані без людей, але не чистий нойз. Такий шум космічний та абстрактний. Є і роботи, які малювала в тиші.

Що вам найбільше подобається в вашій роботі?

– Це завжди пошук, процес який я люблю. Довго тримаюсь однієї теми, але не боюсь змінюватись. Зараз я роблю наратив, який не має стосунку  до космосу, там більше про побутові речі. Почала писати до карантину, і цей період випередив ситуацію в світі.

Абстракції важко писати, бо треба бути постійно в якійсь напрузі. Розбиті уламки на картині показують, що в художника на душі не все ок. Коли виникає конфлікт з собою, то мистецтво стає більш драматичним.

Чого вам не вистачало в чотирьох стінах під час карантину?

– Певний час було дуже комфортно, я малюю наодинці. Тому не вистачало економічної стабільності більше. Був страх, який відволікав.

Чи є плани виходити на міжнародний ринок?

– І плани, і мрії. В нас є кілька художників, які добре продаються колекціонерам. Але це одні і ті ж люди, для того, щоб якийсь молодий художник потрапив до цього кола, то я не знаю, що має відбутись.

Бенксі – це комерційна історія?

– Так, адже він продає свої роботи. Те, що він інкогніто, то це крута ідея. Якби не було мети заробити  на цьому, тоді була б некомерційна історія. Він швидко реагує на будь-яку актуальну тему. Він мінімальними засобами ілюструє потужні соціальні теми. Мені це дуже імпонує.