Телеведуча 1+1 Марічка Падалко у програмі “ЖВЛ” розповіла про своє життя під час війни росії проти України, яке докорінно змінилося, як майже і у всіх українців. Зараз вона на інформаційному фронті – веде марафон “Єдині новини”, а її чоловік – на військовому, із зброєю в руках захищає країну.

Телеведуча згадує, що останні півроку її сім’я жила в очікуванні війни. Чоловік, Єгор Соболєв, був впевнений на сто відсотків, що росія піде повномасштабним наступом в Україну. Тому останні кілька місяців переконував дружину бути готовою до цього. Марічка не хотіла в це вірити, тому пригадує, що між ними часто виникали сварки на цьому грунті. Вона, як головна героїня відомого роману “Віднесені вітром” Скарлетт О’Хара говорила: “Я не буду про це думати сьогодні. Подумаю про це завтра”.

Відчуття, що війна наближається, почалося з понеділка, 21 лютого, коли російська держдума почала ухвалювати всі ці рішення. На відміну від багатьох в Україні, мій чоловік був впевнений, що війна буде. Тому ще минулого року почав активні тренування, підписав контракт з ЗСУ. Від мене як від дружини і жінки вимагав план, як я буду діяти, коли почнеться війна. Я мала подбати про дітей у цьому випадку”, – пригадує Марічка Падалко.

Суперечки в сім’ї виникали навколо гендерних ролей. Марічка казала чоловікові: “Чому ти вважаєш, що твоя робота бійця, захисника тероборони є важливішою, ніж моя роль бійця інформаційного фронту?”.

Ведуча згадує, що сімейна дискусія про необхідність евакуації дітей у безпечне місце досягла апогею 23 лютого, але на ранок 24-го у неї був запланований ефір. Після відмови поїхати вже зараз, а не чекати до кінця робочого тижня, чоловік Марічки сам відвіз дітей на Львівщину.

Наступного дня почалася війна. І першою у прямому ефірі країні про це повідомила саме Марічка Падалко разом з колегою, ведучим “Сніданку з 1+1” Єгором Гордєєвим.

Я була страшенно вдячна чоловіку, що на той момент діти були не в Києві, що у мене в той ранок не було важкого вибору між ними і роботою. Я дуже рада, що змогла виконати свій обов’язок, і була в той день на роботі. Напевно, то був, з професійної точки зору, найважливіший ранок в моєму житті”, – згадує вона.

А через два дні, разом із батьками ведуча вирушила до дітей у Львівську область.

Хоча діти доволі дорослі – Каті 11 років, Маші 13 років, а Міші 15 років – вони вперше у житті так надовго опинилися без мами і тата. Але у такій ситуації діти почали більше соціалізуватися та знаходити, чим можуть займатися в місті, де зараз живуть. Пішли в гуртки, середня знайшла гурток з малювання. Будь яку можливість використовую, щоб побачитись з дітьми. Навіть якщо один єдиний вільний день – їду до них. Просто щоб обійняти їх, погуляти, побути разом”, – розповідає Марічка.

За два дні після початку війни, 26 лютого у Марічки та її чоловіка був день народження (вони народилися в один день). О першій ночі Єгор телефоном надіслав коханій привітання – тільки згодом він пояснив, чому так поспішав і вночі привітав її. Була інформація, що по його бойовій частині випустили “Ескандер” – ракета мала прилетіти за 6 хвилин, тому не був впевнений, що виживе. Розповідаючи про цей найщемливіший момент, Марічка ледь стримувала сльози.

Також цього дня, саме у день народження, трапився перший у житті Марічки, нервовий зрив. Довелося навіть викликати швидку. Це сталося у маленькому готелі, по дорозі на захід України – ведуча дуже поспішала до дітей. Але саме там під час зупинки втекла улюблениця сім’ї – кішечка Гіша. Коли діти дізнались про це, у них почалася істерика, так само як і у самої Марічки. До цього ведуча не спала майже три доби, тому організм дав збій. Довелося чекати дві доби, поки кішка дивним чином не повернулася і Марічка не продовжила свій шлях.