З грудня у широкому прокаті стрічка режисера Романа Перфільєва “Безславні кріпаки”. Актор Роман Луцький зіграв Тараса Шевченка, в фільмі бореться за свободу разом із японськими самураями.

В інтерв’ю для LeMonade Роман Луцький розповів, як це щоразу “втілюватись в новий образ”, поділився думками про роль у “Безславних кріпаках” та динаміку роботи.

Романе, ви зіграли головну роль у фільмі “Безславні кріпаки”. Чому, на вашу думку, стрічка варта уваги глядачів?

– Звісно, можна сказати, що це українське кіно і саме тому його варто підтримувати. Проте я сумніваюся, що такого роду “популяризація” кінематографу ще працює або хоч колись працювала. У 2021 році фільм може “вистрілити” лише тоді, коли перші емоції глядачів від перегляду: “Вау, нічого собі! А це точно українське кіно?”. І ось наша стрічка саме така. Тому тут важливо на цьому наголошувати!

Розкажіть, як ви готувалися до зйомок? Чи важко було увійти в роль? Чи були якісь специфічні завдання, які ставив перед вами режисер? Можливо, довелося опанувати якісь навички?

– Для зйомок у фільмі я мусив опанувати катану. Не можу сказати, що мені це вдалося на всі сто, адже у самураїв, наприклад, на це йдуть роки. Проте я зміг освоїти базові вміння, які були мені потрібні для того, щоб відігравати свою роль. Також довелось оволодіти мистецтвом бою без зброї — на все це у мене йшла ледь не половина часу знімального періоду.

Чи завжди ви мріяли бути актором? З чого почався ваш шлях у кіно?

– Ще в 11 класі я й гадки не мав, що буду актором — усе трапилося випадково. Після випускного я взяв паузу, щоб вирішити, як будувати своє життя надалі та де продовжувати навчання. Щоб рік не пройшов дарма — вступив на режисуру естради в Івано-Франківську. Це рішення може здатися дивним, але якби не воно, то згодом, мабуть, обрав би операторський або художній факультет. А вже під час навчання я неофіційно, а згодом й офіційно, приєднався до лав акторів.

Що у кінодіяльності надихає та драйвить вас найбільше?

– Результат, який глядачі побачать на екрані, — ось моє найбільше натхнення!

Звісно, динаміка та ритм роботи кіновиробництва дають відчуття реалізації та потрібності, але це не зрівняється із мотивацією, яку ти отримуєш через піт, недосип, біль та іноді страх за своє здоров’я.  Ось ця мотивація завжди тримає в тонусі та нагадує про результат, якого прагнеш досягнути. Результат, який, в першу чергу, потрібен мені!

Що вам ближче: кіно чи театр?

– Як не дивно, проте я ніколи не порівнював ці два види діяльності. Мені подобається, що в роботі у театрі є можливість працювати в більш камерному форматі, хоча великої сцени я також не боюся. Якщо узагальнювати, то, мабуть, у театрі все залежить від режисера та форми вистави, а у кіно — партнерів та жанру. Однозначної відповіді не маю, та, напевно, її й не існує.

Як вам вдається органічно вживатися у кожну роль? Чи важко щоразу перевтілюватися у новий образ?

– Звісно, усе приходить із постійною практикою та певною домашньою роботою, яку ти пророблюєш над собою. Робота над перевтіленням у свого героя не закінчується словами “Стоп, знято!”, адже й надалі ти мусиш відточувати власні вміння та постійно вдосконалювати гру. Зрозуміло, це досить виснажлива робота, але я отримую від неї задоволення. Мені здається, що якщо професія не приносить тобі радості, — це не твоє.

Що найбільше запам’яталося у роботі над фільмом “Безславні кріпаки”?

– Виділити щось окреме неможливо! Запам’яталась щільна концентрація хороших партнерів в цьому проєкті. У нас була крута взаємодія між режисером, оператором, партнерами, каскадерами тощо. Це був справді класний досвід!

Чи задумувалися ви колись про те, що було б, якби самурай дійсно вчив Тараса Шевченка бойовим мистецтвам? Яким, на вашу думку, міг бути Тарас Шевченко, народившись у наш час?

-Чи був би він КМС по боях на катані? Можливо. А, можливо, обрав би більш актуальні професії для життя, як от працю на відео-платформах або адвокатуру. Важко сказати, як би склалося життя Тараса, якби він народився у 1980-х в селі Моринці, Черкаської області. Можливо, він став би “героєм свого часу”? А, може, геній дійсно не підвладний часу?

Які події у 2020 запам’ятаються найбільше?

– Однозначно локдаун. Дивний був час, але мені сподобалося.

LeMonade також пропонує подивитися трейлер до фільму “Безславні кріпаки”:

Приєднуйтесь до нашого каналу в TikTok. Слідкуйте за новинами в Telegram, Instagram та Facebook.