Мало хто стає великим і відомим поетом, але багато хто хоча б раз у житті намагався писати вірші. Адже більшості людей далеко не чужі ті емоції, які й спонукають узяти ручку, аркуш паперу (або відкрити замітки у смартфоні) — і почати творити. Чарівна сила поетичного слова здатна вплинути на будь-якого! Напередодні Всесвітнього дня поезії (21 березня) ми дізналися у виконавців і телеведучих про їхню “дружбу” з римами та попросили їх навести приклад авторських віршів.
GROSU
Ненька дуже мене любить,
Поцілунком вранці будить
І тихенько примовля:
“Прокидайся, немовля”.
У дитинстві любила читати Агнію Барто, Жака Превера. Зараз улюблених авторів — дуже багато: від Ахматової, Цвєтаєвої, Асадова, Бродського, Пушкіна, Висоцького до Сола Монові. В основному, улюблені вірші — про кохання. Я й сама про нього пишу”— розповіла співачка.
В самом тихом уголочке,
В закромах моей души,
В беглой мысли, в тайной строчке,
Притаившейся в глуши;
В силуэте осторожном
И в глазах, что вечно ждут,
И в мурашках, что по коже
Незаметно пробегут…
И в задумчивых улыбках,
И в искусанных губах…
В поцелуях на открытках,
Старых фото и в стихах…
В целой вечности бескрайней,
В каждом дне в моей судьбе
Там всегда есть место тайне…
Моя память о тебе…
NIKITA LOMAKIN
Не можу сказати, що я прихильник поезії в чистому вигляді. Для мене тексти завжди мелодійні, їх хочеться “наспівати”. Напевно, тому що я сам пишу і слова, і музику до своїх пісень. Усі мої тексти — про кохання, стосунки, бажання, пристрасть і секс, ця тема мені близька. “Хочу быть рядом с тобой” — перша моя пісня, яку написав у 15″.
Бросает в стороны и ломит голову,
Хочу к тебе, хочу к тебе.
Стоишь, как за стеной,
Вроде можно коснуться рукой,
Но мы не вместе, не вместе.
Хоть между нами расстояния,
Я всё равно слышу твоё дыханье,
Я всё равно слышу твой ритм сердца,
Мне без него никак не согреться.
Хочу быть рядом с тобой, с тобой,
Чтоб ты сказала: “Ты мой, ты мой”,
Читали мысли друг друга, как с листа,
И слов не надо.
Хочу быть рядом с тобой, с тобой,
Чтоб ты сказала: “Ты мой, ты мой”,
Куда-то мчались, оставив навсегда,
Пустые взгляды…
KAMALIYA
Мої улюблені автори — Лермонтов, Пушкін… Я й сама писала про кохання, звичайно ж. Почала писати вірші в підлітковому віці, мені було років 11… Моя родина є нащадками Олексія Толстого, талант до письменництва та віршування присутній у всіх нас! Я ж співавторка тексту мого хіта “Besame Mucho”! Перші альбоми — повністю мого авторства, зараз часто коригую пісні сама. Можливо, скоро відчую натхнення на нові вірші!
Marietta
Я переважно люблю жіночу поезію. Але таку, з характером, де є сильна життєва позиція. Може, тому в пам’яті відразу виникають дві українські жінки-поетеси — Ліна Костенко та Леся Українка. Постаттю першої я просто захоплююся! А в поезії Лесі Українки відчувається сила до життя крізь негаразди, проблеми… Зараз її образ намагаються розкрити з нової сторони, і це добре! Такі мої уподобання щодо поезії”.
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно — тихо шепотіла.
СолоХа
Ще в школі я була лауреаткою численних конкурсів як авторка та виконавиця віршів. Завжди захоплювалася поезією Ахматової, Гумільова, Бродського, Пушкіна… До того ж, видала збірки власних поезій під назвою “Шляхами долі” та “Білий птах”, останній — доступний у бібліотеці Вернадського. Це вірші про кохання, патріотизм і філософію. Ось, наприклад, один із них, який я написала в 14 років”.
Чи народилась в світі надто рано,
Чи набагато років запізнилась?
Тисячоліття третє вже настало —
І все нове в моїх очах з‘явилось.
Переживши цю межу тисячоліть,
Піде й далі людство за метою,
Або займеться все вогнем у мить
Поміж людською чорною війною?
Або від праць, від відкриттів науки
Збудуємо цілком новітній світ?!
Все у комп‘ютерні візьмемо руки,
Губивши пам‘яті минулий світ.
Але на дворі все ж така земля,
Яка була мільйони років тому.
Таке ж народжується немовля,
Так само боремось за рідну мову.
Оля Цибульська
Я нарешті полюбила себе. Перестала думати, що геніальне — це тільки те, що в книжках під грифом “класика”. Ось поки не видане. Але я напишу музику — і зроблю все, аби ці слова опинились у твоєму серці”.
Там дерева були малими
І широкими небеса…
Хтось піснями твого дитинства
Цю мелодію дописав.
Заживає усе колишнє,
Не хвилює і не шкребе,
Бо на вулицях цього міста
Ти нарешті
знайшла себе!
Ти питаєш: з якого тіста
Той, хто виграє завтра бій?
Ти спитаєш, з якого міста?
Міста вільних сміливих мрій!
Заживає усе колишнє,
Не хвилює і не шкребе
Бо на вулицях цього міста
Ти нарешті знайшов себе!
Таня Ли
Поезія — невід’ємна частина мене! Але не тому, що я начиталася книжок, а тому, що я завжди мислила римами. Мені набагато легше висловити свої почуття та думки у віршах, створюючи пісню! Відчуваючи якісь сильні почуття, рими та музика самі лізуть мені в голову. Все, що мені залишається — лише систематизувати цей потік.
Я устала быть сильной и быть для себя горой,
Я устала быть честной и красить ряды святых,
Я устала быть нужной, только когда с бедой,
Под контролем держать, под контролем держать своих…
Я устала карабкаться, биться, переживать…
Я устала учить и указывать на “не то”,
Я устала учиться жить и хотеть сбежать,
На своих плечах нести что-то помимо пальто…
Щодо інших авторів, мені подобається сучасна поезія. Найкращі в моєму списку — Віра Полозкова, Ах Астахова та Сола Монові. Вони так міцно хапаються за рими, гостро й чесно передають свої відчуття, що це не може не підкуповувати”.
Приєднуйтесь до нашого каналу в TikTok. Слідкуйте за новинами в Telegram, Instagram та Facebook.
