Аманда Іроанья — про дитячі комплекси та шлях до повного прийняття себе

Чи знаєте ви людину, яка б не мала жодного комплексу, або ніколи не переймалася щодо власних особливостей? Можемо припустити, ні. Адже світ диктує власні канони краси, розуму та досягнень. І час від часу ми порівнюємо себе з іншими, аналізуємо та думаємо, що в чомусь могли би бути кращими.

Однак із подібними переживаннями стикається безліч людей. В тому числі й публічних особистостей. Тож на цю тему ми вирішили поговорити з Амандою Іроаньєю – ведучою шоу “Оттак Мастак” на каналі НЛО TV та моделлю. Дівчина відверто розповіла про комплекси, з якими зіткнулася ще в дитинстві, та поділилася деталями власного шляху до прийняття себе.

Амандо, з якими комплексами вам доводилося стикатися в житті?

– Напевно, зараз мене зрозуміє багато високих дівчат. Протягом усієї початкової школи я комплексувала через дві речі – зріст і розмір ноги. І якщо з першим усе цілком зрозуміло, то з другим був суто мій “заскок”. Мене не стільки розмір ноги бентежив, скільки сам факт того, що в дитячому відділі мені вже складно було щось підібрати. Тому я досить швидко перейшла на доросле взуття, до пуття не встигнувши насолодитися всіма метеликами та квіточками.

Пригадуєте, як саме й коли у вас виникли ці комплекси?

– Щодо розміру ноги я сама собі щось понавигадувала, тож із часом забула про це. Я навіть почала радіти розмаїттю нового вибору. Як то кажуть, переклинило. А ось зі зростом дещо складніше було. В прекрасні шкільні роки “добрі” діти не втрачали можливості зайвий раз нагадати, наскільки я вища. Якщо лінійка – я стояла попереду всіх у класі. Добре б це тільки мене бентежило, але ж і в хлопців самооцінка страждала. А ще, якщо висока, сидиш на останніх рядах, і класному керівнику абсолютно начхати, що тобі не можна через поганий зір.

До речі, я все одно шалено любила підбори. Тож удома постійно одягала мамині туфлі та дефілювала по квартирі, уявляючи, як виросту й нарешті теж носитиму. А взагалі, в початковій школі я завжди обирала низьку ходу – жодної танкетки чи платформи, не кажучи вже про підбори, як би не хотілося.

В який момент змінили погляд на власний зріст і прийняли цю особливість?

– Мабуть, у середній школі. Тоді вже все було чудово, не тільки ж я росла. Хоч я, як і раніше, стояла першою на кожній лінійці, ніхто не акцентував на цьому уваги. В той час я вже почала носити взуття на підборах, щоправда, невисоких. Навіть хлопці стали виявляти знаки уваги і не комплексувати, стоячи поруч. Мені пощастило, адже я мала величезну підтримку батьків, які мене вчили любові до себе та прийняттю виразної зовнішності. Тож, чуючи якісь насмішки, я чудово розуміла, що тут питання не в мені, а в оточуючих однолітках. Може, тому цей період і минув досить м’яко та без наслідків у дорослому житті. Але думаю, що по-справжньому я стала пишатися своїм високим зростом, вже будучи підлітком. Якраз тоді я почала працювати моделлю, а мої довжелезні ноги стали предметом заздрощів і об’єктом уваги.

В одному з постів в Instagram ви також згадували про розтяжки, які дуже вас засмучували.

– Так, розтяжки – це теж моя проблема з дитинства. Найбільш прикрим є те, що вони зумовлені не надмірною вагою, якої в мене ніколи не було, а якраз довгими улюбленими ніжками. Знову ж таки, рано й різко почала рости. Однак змиритися з фактом, що ніколи цих рубців не позбудуся, я не могла. Звісно, ще 5 років тому процедур, що вирішують цю проблему, було не так багато. Але, на щастя, б’юті-галузь стрімко рухається вперед. Тож завдяки мезотерапії та ліфтингу мої розтяжки стали набагато менш помітними. До того ж я позбулася ненависного рельєфу і досягла гладкості шкіри. Якби мені 14-річній сказали, що я так вільно й легко почуватимуся на зніманнях у білизні, розсміялася б. Однак сьогодні я навіть люблю ці тигрові смужки. Вони про мене – юну й таку ще нерозумну, але водночас повноцінну та з повним прийняттям і любов’ю до себе.

Яку пораду дали б читачам у контексті теми?

– Не намагайтеся відповідати уявним нормам, що так наполегливо нав’язуються нам суспільством. Навпаки, прагніть до того, щоб усе, що ви робите, було в задоволення і з любові до себе. Одна моя мудра подружка постійно каже: “Ти в себе одна, й ніхто тебе не любитиме так, як ти сама”. Цілком погоджуюсь! Завжди знайдуться ті, хто скаже, що у вас щось не так. Але водночас є люди, які будуть вами щиро захоплюватися.