У понеділок, 4 листопада, у кінотеатрі “Жовтень” відбувся показ десятихвилинного змонтованого матеріалу фільму “Легенди Чарівнолісся”.

Режисером картини став заслужений артист України Віктор Андрієнко, відомий за багатьма проектами, останні з яких: фільм “Іван Сила” та мультфільми “Микита Кожум’яка”, “Цар Плаксій та Лоскотон”.

Віктор розповів LeMonade про труднощі створення фільму “Легенди Чарівнолісся”, конструктивну критику та найбільшу перемогу в роботі.

Який основний меседж фільму “Легенди Чарівнолісся”?

— Знайти справжнього друга дуже важко, а стати ним – ще складніше.

Головною темою є дружба. Чому?

— Будь-якій дитині потрібен друг. Це нормально. Добре, коли цим другом стане веселий Мольфар, а не якийсь вовкулака Злидень. Коли триває фінальний апокаліпсис у нашій історії, дитина жертвує собою не заради того, щоб врятувати світ. У неї немає таких глобальних цілей. Вона хоче врятувати друзів, і тоді – автоматично рятує світ.

Як з’явилася ідея написати кіносценарій “Легенди Чарівнолісся”?

— Мене попросили врятувати один поганий сценарій, і коли я почав цим займатись, зрозумів, що краще придумати щось нове. Тоді тільки нова влада прийшла і нас не встигли фінансувати. Там багато було бюрократичних проблем. Студія не змогла їх подолати. А я і радий, бо хотів зробити таке простеньке кіно, а не ту шикарну історію, котра є зараз. Оскільки я працював в той час над “Микитою Кожум’якою”, то вирішив робити анімаційний фільм. Але розумів, що краще зробити фільм художній, тому що анімація дуже дорога цяцька. Ось так вийшов цей сценарій, який ми написали з Оленою Шульгою.

Заявлений кошторис стрічки становить 64,8 млн гривень. Яку суму ви маєте зараз?

— Український культурний фонд виділив нам 9 млн на підготовчий період, і ми зробили багато. Через те, що гроші ми отримали пізно, довелося за півтора місяця зробити то, що більшість студій роблять за рік. Тільки завдяки тому, що у нас працюють найкращі фахівці кіно – нам все вдалося. Але за такі гроші зробити підготовчій період, в який ввійшли: раскардровка, костюми, спецгрим, локації, створення світу Чарівнолліся, спецефекти і ще, як бонус, десять хвилин фільму – нереально, але ми це зробили. Для цього ми вибрали найменш активну сцену по спецефектам. Вона більш акторська. Однак, далі, на нас чекає багато екшену, бійок та магії. Наша команда буде добиватися того, щоб комп’ютерна графіка існувала не заради спецефектів, а гармонійно вписувалися в історію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інтерв’ю з режисером і сценаристом картини “Холодна кров” Фредеріком Петіжаном

Які локації, окрім Голосіївського лісу, були задіяні для зйомок?

— Також ми знімали в музеї народної культури та побуту Пирогово і в полі, де часто проходить свято повітряних куль, біля селища Макарів. Плануємо використати ще багато локацій, але все залежить від фінансування.

Кінокартина “Легенди Чарівнолісся” призначена для сімейного перегляду. Чим вона може зацікавити дорослу аудиторію?

— Самою історією і взаєминами між героями. Це фентезі на основі українського містичного фольклору. Може хтось піде подивитися на красивих акторів: Сергія Стрельнікова та Руслана Мирошниченко, а хтось – подивитись красиву кіноказку. Мені здається, буде цікаво кожному!

У чому особливість створення кіноробіт для дитячої аудиторії?

— Діти не прощають проколи. Якщо дорослий може зіграти у «піддавки», то дитину – не вмовити. Якщо їй не сподобається, вона розвернеться і скаже: “Я піду за попкорном”, — і не повернеться. А коли дитина бере попкорн і забуває його з’їсти на кіносеансі, значить ти добився того, що хотів.

Питання до вас, як до професіонала у жанрі гумору. Жарти будуть у фільмі?

— Буде достатньо іронії, щоб трохи збити цей середньовічний накал.

Багато режисерів люблять ставити акценти – хтось на костюмах, хтось на атмосфері, а хтось на самій ідеї. Які акценти робили ви?

— На героях. Важливо, яким герой приходить спочатку та як він змінюється до кінця історії – саме це змушує глядача співчувати йому.

Які у вас критерії оцінки якості фільмів? Дайте відповідь не як режисер, а як глядач.

— Ну в мене не виходить бути простим глядачем, тому що професія інша. Але мої критерії – це цікавий сценарій та нестандартна кіноподача. Дуже подобається, коли багато речей вирішуються не мовою спецефектів та “мордобоєм”, а відносинами героїв між собою та історією, як у Гая Річі, Девіда Лінча та Стівена Спілберга.

Яка ваша найбільша перемога в роботі?

— Кожна моя робота – це робота конкретного часу. І в конкретному часі я завжди був рейтинговим, це і “Острів Скарбів” і “Шоу довгоносиків” і “Велика різниця” та багато інших. Це для мене головне.

Хто є вашим улюбленим режисером?

— Ну їх багато. Я не можу сказати конкретно. Зараз я перейшов в розряд дитячого кіно. Тому можу відзначити таких радянських режисерів, як Ролан Биков, Олександр Роу і Давид Черкаський. Вони зробили кіно, на якому виросло багато людей.
Тому для мене – ці режисери відчувають дитячу психологію. Також її відчуває американський кінорежисер Кріс Коламбус. Через це такі фільми, як “Сам удома” та “Гаррі Поттер і філософський камінь” подобаються і дітям, і дорослим.

Що стимулює в роботі більше – визнання фільму чи критика?

— По-різному. Я слухаю все, що говорять: і погане, і добре. Але я знаю собі ціну, і тому, якщо критика конструктивна, то це цікаво, а якщо вона просто заради критики – то я глухий.

Назвіть три головні правила у своїй професії.

— Робити те, що тобі цікаво. І робити так, щоб цікаво було глядачу. Треба здійснити таку мікрохірургію, щоб не лягти під нього, але й не образити, і потягнути за собою. У всіх моїх роботах мені це вдалося. Дай Боже, щоб вдалося і у цьому проекті.

Нагадаємо, LeMonade ексклюзивно поспілкувався з Пааво Лотйоненом, незмінним віолончелістом і фронтменом фінської метал-групи Apocalyptica.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram, читайте важливі новини в Facebook  та слідкуйте за нами в Instagram.