Коти – це завжди весело, а значить доза позитиву вам забезпечена. А ще коти, як і більшість тварин, можуть відчувати поганих і хороших людей. Щоб дізнатися, про що думає ваш улюбленець – придумали свято, яке відзначають 22 січня – Національний день відповідей на питання кішки в США. Саме в цей день любителі пухнастиків намагаються краще зрозуміти своїх котячих друзів.
На честь свята актор серіалу “Швидка” на телеканалі НЛО TV Ярослав Герус поділився цікавими деталями про свого улюбленця та розповів, хто в домі господар.
Ярославе, розкажи, як звати твого улюбленця та як ви знайшли один одного?
Ім’я йому Легіон. Жартую. Але не жартую. Імен в нього багато: батьки назвали Лесиком, я Люциком. Потім в залежності від поведінки, до нього чіплялись інші прізвиська – Гризля, Дупа Шерстяна, Люциофан Кляйне, Гензель Фрімен, Кіт Тіскатун та Лобзік. Зараз використовуються усі назви одночасно, але Люцик і Лесик – частіше за інші. А познайомились ми в серпні 2021 року. До цього він місяць жив з моїми батьками у селі, а потім вони вирішили забрати його в Київ.
Твій кіт любить прогулянки на свіжому повітрі чи він домашній?
Він ще не вирішив. В нього йде боротьба між бажанням прогулятися та страхом проїхатись в ліфті і побачити машину на вулиці (чомусь їх дуже боїться). Повідець на щастя йому не заважає, він спокійно дає його на себе вдягнути, але ліфт для нього поки що такий же страшний, як увімкнений пилосос. На вулиці перший час трохи адаптується, а потім починає досліджувати територію, і спробуй його потім додому затягнути.
Ви одразу знайшли з ним спільну мову? Розкажи, чи розумієте один одного з пів слова?
Спільну мову знайшли не одразу. Я до котів був байдужий і мені більше собаки подобались. Але сталось так, що одного липневого дня моїм батькам підкинули маленьке чорне кошеня. “Закислене”, блохасте, з бульками під носом. Воно не могло навіть “мяукнути”. А моя мама добра і емоційна жінка, не змогла проігнорувати тварину і залишити її напризволяще. Вона і раніше постійно “ютила” бідних тварин в селі, проте це кошеня було настільки нещасне, що вона вирішила забрати його в Київ. І от, я заходжу якось додому, а мої батьки кажуть: “Іди знайомитися!” Дивлюсь, лежить клубок шерсті, розміром менше ніж моя долоня. Клубок відкриває очі, піднімає голову, декілька секунд дивиться на мене, я на нього, потім знову кладе голову і далі спить. Єдине що тоді подумав, було – воно мені треба?! Я хвилювався, бо уявлення не мав, що з ним робити і що з цього вийде. На щастя, моя сусідка Іра займається добрими справами – шукає тваринам-безхатькам хазяїв, бере на перетримку, везе на стерилізацію та інше. Вона людина з добрим серцем. І мені вона значно полегшила життя: приходила робила уколи (окрім прививок, кота треба було лікувати від котячих вірусів – це теж уколи), коротко кажучи, робила їх професійно. Також домовилась за стерилізацію (коли прийшов час), навчила підрізати кігті і багато що пояснила, за що я їй дуже вдячний. Звичайно в процесі я почав звикати до кота, і зараз ми з ним друзі. З приводу порозуміння – ми розуміємо одне одного, але у нас є умови, які ми інколи порушуємо: мені не подобається коли він встромляє мордаху в мою тарілку, а він не любить коли його “тіскають”, проте ми обидва намагаємось терпіти ці порушення, бо вони відбуваються не частіше дозволеного.
Кіт будить тебе вночі? А потім вдень ти йому не даєш спати?
Декілька разів було. Нещодавно отримав серед ночі від нього. Це був вельми “смачний панч” прямісінько в око. Мабуть, всі бачили як рухаються зіниці у сплячої людини, коли вона спить. Я підозрюю, що він слідкував за цими рухами і вирішив погратись, хижак як-не-як, такий собі домашній “паньтєр”. Правда пазурі він ніколи до обличчя не застосовує. Руки і ноги може шматувати в грі, але обличчя тільки голою лапкою зачіпає. Ще декілька разів з розмаху приземлявся мені на голову серед ночі, доводилося виставляти за двері. Батьків частіше будить. Я одного дня спробував привчити його спати в ночі і не давати спати вдень. І він ніби нормально це сприймав, тому що я весь час розважав його чимось. Але ближче до вечора батько сказав, що це знущання над твариною, і я залишив його в спокої. Тому зараз пишу відповідь на запитання, а він повернувся до мене дупою і спить.
Твій кіт слухняний, чи любить побешкетувати?
Він хороший кіт. Не скажу, що слухняний, але і не шкодить. Звичайно, він допитливий хижак, це треба розуміти, бувають випадки, коли в мене літає мишка від ноута чи телефон зі столу падає, декілька разів дуже голосно серед ночі складалася сушарка і падав заслон з батареї, переполох був знатний. Але найбільш неприємне, що якраз поверхом нижче живе Іра зі своєю сім’єю, яка допомагала мені з Люциком, і я кожен раз думав – оце така дяка людині, яка тобі допомогла?! Але вони нормально на це реагували, бо теж мають котів, і ми весело обговорювали потім ці події. Тому на нього ніхто не злиться, бо він якщо і робить якусь шкоду, то тільки з цікавості, єдине, що мама може влаштувати йому усний “наганяй”, коли він, граючись зі шматком м’яса або ковбаси, заганяє його під шухляди з коліщатами на кухні і витягає їх повністю, намагаючись дістати “іграшку-мишу” (він цілеспрямовано тренувався декілька днів, щоб навчитися витягати їх). А коли нікого немає вдома, то він або спить, або дивиться у вікно. Поводиться чемно, коротше кажучи.
Хто в домі господар – ти, чи кіт?
Ми з котом ніколи не міряємось авторитетом. Хоча, коли ми дуркуємо і влаштовуємо побоїще, коли він бореться з моєю рукою, а я на швидкість намагаюсь його захопити, не отримавши безжалісний “кусь”, інколи приговорюю до нього: «Думаєш, ти крутий?!». Потім висаджую на холодильник, або шафу (коти дуже люблять бути на всіляких підвищених місцях, так само як коробки. Коробки через те, що ніхто не зможе напасти ззаду, а підвищення, бо все видно), ми продовжуємо боротьбу, і він вважає себе царем, бо тепер він вищий за мене. Але зазвичай все закінчується нічиєю, або “тісканням” щойно поваленого царя гори.
Дозволяєш котику спати у ліжку? Чи він у тебе не питає дозволу?
Інколи він дарує мені таку честь як сумісний сон. Це буває рідко і не довго, але буває. Йому цікавіше вночі шухляди катати по кухні, стрибати по головах і дивитись у вікно. А спить вдень, коли я читаю, або пишу щось, як зараз.
Якби в тебе була можливість поговорити зі своїм котом, про що б ти в нього обов’язково запитав? Що тобі було б цікаво дізнатися про його думки, почуття, звички, рішення?
Я б запитав, як він так довго фокусується на грі і як так легко і щиро захоплюється навколишнім світом. Я вражений його безпосередністю і захопленням. Наприклад, його дуже цікавить вода. В бутлі він постійно вивчає принцип роботи помпи, у ванній кімнаті тільки відкриваю кран – він тут вже поруч, і з таким захопленням дивиться, ніби перший раз бачить воду. Наливаю з пляшки у склянку воду – гідролог уже поруч. Я хотів би мати такий же запал і цікавість, тому якби ми змогли поговорити, я б сказав: “О, могутній ранковий тигидик! Засій мої поля буденності зернами своєї гри та цікавості! Полий його своєю безпосередністю, щоб плоди твоєї безтурботності зійшли на ньому!”. Думаю, що у відповідь я отримав би “кусь”, і ми продовжили б бігати одне за одним по квартирі.
Приєднуйтесь до нашого каналу в TikTok. Слідкуйте за новинами в Telegram, Instagram та Facebook.
